Я правда не в Києві, але година та сама. Блін, проспати пів дня. Ну але хто мені лікар.)))

На вулиці знову весна, правда листя опадає. Плюсова температура, сонце світить в усі щелини. Сонячна сторона квартири..., як я люблю сонце....

Так розлінилась, що вообще. І з дому добре було б вийти, але не хоооочу. І поприбират треба, але заавтра.

Ех, скукатіща!

П на гаражі, напевно до години 5. Треба буде супу зварити, а то знову нема шо їсти.

Може то засісти і дочитати, нарешті, ту книжку.

Нє, ще трішки пограюсь і послухаю музичку. Підсіла на нову пісню гурту «Фіолет». Доречі в них скоро концерт. Так хочу піти і впринципі планую піти, але ще не факт, ще квитків не купила.

П на тренуванні, і в мене є кілька годин насолодитись самотою.

Приготувала чай, збоку книга. Треба нарешті її дочитати.

Не все так романтично як би хотілось, просто треба чимось себе заняти, поки вариться буряк і гріється вода для миття посуду. Ех.

Сьогодні закрила лікарняний, але на стажування аж в понеділок. Ще маю 3 дня свободи. Юхуу...

За ці три дні потрібно нарешті поприбирати в квартирі.

На вулиці тепло ніби весна приходить. Іноді вітер, таке враженння, що відриває балкон. А я хочу зими. Хочу снігу і морозу, не сильного, але морозу.

Вже починали думати де НР святкувати.)))))

Ладно, пішла я читати, а то ше з мамою поки поговорю, то П вернеться. 

За літо встигла піти на роботу і ось недавно звільнитись. Працювала в банку на кредитах.

11 жовтня взяла з чоловіком шлюб у церкві)))

Зараз на лікарняному, з приводу операції на апендицит. Сама в шоці.

Після лікарняного маю йти стажуватись в інший банк, але на касу. Так боюсь, шо аж не можу зрозуміти чи хочу я тої роботи насправді.

П на тренуванні. Я сама. Сижу скучаю. Вчити (до стажування) нічого не хочеться, принаймні не сьогодні. На вулиці холодно, сиро. Киця спунькає. Аааа… шрам свербить.....

Після операції сижу на дієті. Такій дієті, що обідала печивом з водою) Я вмію тримати дієти… ага)

Хочу шоколаду і сексу. Але ні одне, ні друге не бажано в моєму випадку.

Треба щось їсти. А то нудно.

Читаю книжку Даніель Дефо «Моль Флендерс». Цікава історія, але не так, щоб аж… Давно я не зустрічала таких книжок, як я кажу, щоб АЖ....)

Завтрі плануємо з друзями вилізти в світ. Підемо десь посидимо в кафешці. А то давно не виходили ніде.

Все буду або читати, або посуд мити, або себе мити… Ще вечерю готувати, а то прийде П, А нямати нема шо(

Ввечері зустрічались з К (моїм одногрупником), спілкувались на рахунок поїздки в Болгарію. Нічого так і не вирішили, бо вони ще самі не знають з ким і куди їдуть.

Потім прогулялась з П по парку. По дорозі додому посварились про те, які книжки будем читати дітям (яких ще не має). Комедія… Але нічого, ніби спільної думки дійшли. Точніше я прийняла його позицію, бо вона то правильна, але ще й тому, що моєї він не зрозумів і розуміти не хоче, а доказувати щось людині, яка вперта і любить спорити, то тільки нерви собі тріпати.

Сьогодні на 11:00 ходила на перший день стажування. Яке заключалось в тому, щоб пів години займатись на тренажерах, при супроводі тренера. Через те, що в мене фізичних навантажень не було, як таких, давно, то звичайно в мене пульс збільшився, але думаю, що все пройшло успішно. Звичайно важкувато, але як на перший раз думаю нормально. Завтра сказали прийти на 9:00. Трохи ранувато, ну але мушу. В принципі не так мушу, як сама хочу. Мені сподобалось, так трошки важко, але набагато більше сил з'явилось і сама себе в тонусі відчуваю.

Походжу на стажування, а там буде видно. Робота мала б бути цікава. Але залежно, як я витримуватиму навантаження. Ну тиждень чи навіть місяць походити безкоштовно на тренування не завадить.))))

Таки вирішили з П кликати в гості його родичів, але на суботу. Я вже склала меню. Ще треба поприбирати, готувати буду в п'ятницю. Мама моя скорше всього не прийде, бо їде на дачу((( Але буде тітка П, то вже трохи легше, хоть би ще його мама прийшла, то вже бабця може не так чіплятись буде. 

Мушу розказати, бо на емоціях..., аж тіпає.

Вообщем, шо сталося. Сиділи казились. На телефоні дивились дешо… неважно шо.

Ну і я в телефоні маю певний записничок по своєму здоров'ю, де і роблю записи, що мене турбує, що в мене зі здоров'ям і тд. Так П відкрив цей записник, я почала виривати телефон, ну і походу пояснювати, чому я проти, щоб він прочитав. Все-таки це моє особисте і мало лі, шо там може бути написано (я не памятаю), але я все туди можу написати (в плані здоров'я), а то що йому потрібно знати і мені комфортно розказати я і так розкажу.

То тепер обідився, ліг без мене мовчки спати, бо мені стидно йому то показати.

Так стидно! І я думаю, що нічого в цьому поганого немає. Коли жінка не хоче лишній раз показати чоловікові, що в неї можливо розлади в шлунку чи тому подібне. Мені здається, що це особисте і якщо нічого серйозного поганого зі здоров'ям немає і можна самому справитись з лікуванням, то не обовязково всім  і кожному знати, що була невеличка неприємна проблема.