До чого одна людина може за кілька секунд довести до злості, ненависті, принизити, показати свою владу і змішати тебе з г… І це рідний, якшо можна так, сказати чоловік, одна з двох найближчих в моєму житті людей.

Якраз в такі моменти починаєш розуміти відношення цієї людини до тебе і твоє відношення до нього. Починаєш розуміти всю сутність свого життя. Починаєш розуміти хто ти є для нього і для себе. І як ти деградуєш в цьому житті, біля цієї людини. Біля якої ти знаходишся кожен день, засинаєш в одному ліжку. В мене зникло бажання сексу, хоч з цим проблем ніколи не було. Я просто не хочу. Не можна сказати, що я не хочу його, я просто не хочу сексу. Останнім часом я взагалі нічого не хочу.

Чим далі, тим більше я розумію, що не в силах розірвати це все, бо ніби і сама цього не хочу, але й розумію, що заганяю себе в таку діру звідки назад дороги не буде і сумніваюсь, але ще маю надію, що можливе світло в кінці тієї діри.

Сумно, дуже сумно. Ніколи не думала, що в свої 22 я буду так розчарована в людях, в подружньому житті, в стосунках… взагалі в житті.

Ця людина, їй пояснюй не пояснюй, вона ніколи не зрозуміє і не захоче зрозуміти мій стан, мою реакцію на деякі його слова, на більшість його необережно кинутих слів. Він не розуміє, що своїми необережними словами, діями він не тільки принижує мене, але й вбиває в мені все до нього, руйнує все, що є. Навіщо!!! Навіщо це все тоді...!

Суботу і неділю я в більшій частині проспала. Заняти себе нема чим, а сни такі сняться, хоть фільм знімай.

З п'ятниці на суботу снилось кучу всього, але основний сон який мене здивував — це був бал, чи скорше офіційний прийом, ну не суть важно. Я туди попала з своєю подругою (яку чесно бачила перший раз). Було багато жінок в шикарних вечірніх сукнях і чоловіків в костюмах, фраках. І там був він. Ні не П, там був Р. Зазвичай він мені сниться коли я посварюся з П. А тут ніби всьо норм. З якого дива він сниться мені. Але було класно. Мені було реально приємно там знаходитись і його бачити. А ще його бажання мене побачити, потанцювати зі мною. Ех.

Вчора в основному сиділа вдома, тільки пішла до мами за млинцями. Потім до ночі читала книжку «Поющие в терновнике» і дивилась з П серіал.

Сьогодні зранку я пригадала тільки один сон за всю ніч. Не особливо цікавий. Але все ж. Приснилося, що я в якомусь новому будинку з П, хоч він сам на себе не схожий. Він пішов в душ, а я за той час вдягнула його чоловічі штани і його футболку і втекла. Не знаю чого, але чомусь дуже вже я його боялась в тому сні. Зустрілась з своєю подругою (яка наразі в Польщі), вона сказала, що друга наша подруга нарешті вже вагітна (доречі не перший раз мені сниться, що вона вагітна)). Я так втішилася її вагітності. Потім повернулась в той будинок. Думала, що П буде сваритися, що я втекла. А він сказав, що нічого страшного. Ми зайшли в будинок і на тому мій сон закінчився.

Мда. Дивні сни бувають. Але моментами дійсно набагато цікавіші, ніж реальне буденне життя. Там навіть кольори яскравіші, ніж в реальності....

Сьогодні ввечері йдемо в гості до родичів. Потім трішки прогуляємось. Погода якась сірувата(( А минулі дні була вже весна.

Тільки вчора нажалувалась на життя, як все почало покращуватись.

Прийшовши з роботи він вів себе дуже уважно, приємно. Допоміг, де попросила. Свою роботу по дому зробив. Разом повечеряли.

Сьогодні зранку також. Майже разом проснулись. Він вирішує свої справи, я свої. Без бурчання, що не виспався. Поцілунки.

Приємно! Починаю відчувати, що любима. 

Стільки всього сталося. Хоть і нічого конкретного. Але скласти всі ті дрібниці до купи, всі ті сказані слова. Вилазить велика проблема. Від чого дуже боляче.

Я вже й сама не вірю тому, що відбувається, не вірю собі....

Можливо, дійсно я шукаю проблем, накручую собі щось. Можливо, справді я така егоїстка, яка хоче, щоб весь світ крутився навколо неї.

Я заплуталась...

Я, частково, а може і ні, як він, люблю все контролювати. В мені рідко можна побачити закохану дівчину, яка в омут з головою від кохання. Яка віддається повністю емоціям. Яка від того ж кохання аж світиться. Ні, я завжди стараюсь контролювати себе та свої емоції, наскільки це можливо фізично. Тому, що розумію, що не можна завжди показувати все і розказувати все чоловікам. Бо потім вилазять на голову, командують, а ти просто вже на автоматі бігаєш і тішишся ним, а він нагло тебе використовує, бреше тобі і тп.

Але ось цю золоту середину, в якій показуєш свої емоції, відчуття, щастя, радість, що він біля тебе, що ти без нього не уявляєш свого життя і в той же час стримуєш себе в деяких виплесках емоції. Ось цю середину я втратила давно.

Чесно, хотілось написати зовсім інакше, але почала і відкрила для себе трохи інший погляд на ці стосунки, які вже 3 місяці мало-помалу вмирають.

Може то любов десь поділася, може її і не було.

Страшно. Чесно стає страшно.

Я розумію, що не кінець світу, та й взагалі ще не кінець. Але не знаю, що робити. Та й мені набридло щось робити. Постійно я починаю розмову про якісь проблеми в стосунках. Він мене не слухає, потім сваримося майже назавжди. Після чого він таки хоче мене почути, слухає і якусь малу частинку з проблеми ми вирішуємо на деякий час. І так постійно. Вже навіть в мене таке враження, що це я істеричка, яка шукає проблеми, причини...

Хай я дійсно егоїстка. Але я старалась...

Я заплуталась, загубилась. Я не знаю де ті почуття ділись, що далі робити. Хто б мене повернув до життя.

Після скорочення з роботи перші декілька тижнів я намагалась чимось себе заняти, кудись піти з подругами. Йому це не подобалось. Потім я сиділа більшість часу вдома. Це не подобалось ні йому, ні мені. Цілими днями двоє вдома, здуріти можна. Він поміняв ставлення до мене...

З сьогоднішнього дня склалося остаточне враження, що я в цьому домі квартирантка чи домогосподарка найнята. Круто.

Час від часу просто хочеться плакати.

Ще й вчора посварилася з мамою. Нічого суттєвого, але в теперішній ситуації її слова прозвучали боляче. Зараз спілкуємось, але...

Блін, ну чому, чому я завжди в важкій ситуації, коли потрібно з кимось поговорити, комусь поплакати, у всі важкі моменти я залишаюся сама, а якщо і не сама, то самі ближчі мені люди добивають!!!

Живу як робот. На автоматі виконую всі функції і обов'язки. Стараюсь поміняти своє ставлення до всього, до нього, знайти позитивні нотки в буденності. Але постійно якесь просте, необережне слово, дія, просто відштовхують мене...

Гріх таке казати, але наразі я не бачу сенсу ніде.